ВИРОБНИЧЕ  НАВЧАННЯ

Група №11

Дата:30.03.2021рік.

Тема: Проведення  щоденного технічного обслуговування  тракторів та сільськогосподарських машин

ПЛАН

  1. Щоденне технічне обслуговування трактора МТЗ-80

   2.Щозмінне технічне обслуговування тракторів.

    3.Щозмінне технічне обслуговування сільськогосподарських машин.

Технічне обслуговування трактора МТЗ-80  проводиться наступним чином:

• Виконують візуальний огляд і очистку машини від запилення і бруду.
• Видаляють консерваційні мастильна покриття.
• Оцінюють стан і готують до запуску акумулятори.
• Контролюють рівень масла в основних вузлах і агрегатах, доливають рідину до норми, при необхідності.
• Змащують труться і складові елементи за допомогою прес-маслянки.
• Перевіряють і підтягують до необхідних параметрів різьбові і штифтові з'єднання.
• Звертають увагу на стан натягу ремінного приводу, роботу вентилятора, генератора, блоку управління. Перевіряють тиск в шинах (на гусеничних аналогах - ступінь натяжки з'єднувачів гусеничних траків).
• Включають силовий агрегат, прослуховують його роботу.
• Виконують заправку холодоагентом і пальним.
• Візуально зчитують показання вимірювальних приладів на відповідність стандартним нормам.

Обкатка трактора

Технічне обслуговування тракторів в період експлуатаційної обкатки передбачає проведення ряду обов'язкових маніпуляцій. Серед них:

• Очищення машин від бруду і пилу.
• Зовнішній огляд на предмет наявності течі паливно-мастильних матеріалів і електроліту усунення існуючих протікань.
• Контроль рівня масла і його долівка до необхідного параметра.
• Проведення аналогічної процедури по охолоджуючої рідини.
• Перевірка роботи і стану дизельного агрегату, рульового вузла, склоочисників, гальмівної системи, елементів сигналізації і освітлення.
• Через три робочі зміни додатково проводять і регулюють натяг ременів вентилятора і генераторного приводу.

Щоденне технічне ослуговування трактора

Крім очищення вузлів від пилу і бруду, при щоденному технічномуобслуговуванні тракторів виконують такі роботи

• Візуально перевіряють наявність течі, масла, палива і електроліту в місцях з'єднань з подальшим усунення несправностей, якщо в цьому є необхідність.
• Контролюють рівень масла в картерних піддоні, доливають рідину до необхідного рівня.
• Аналогічну операцію проводять з холодоагентом в радіаторі.
• Способом прослуховування і огляду перевіряють дизельну установку, рульове управління, гальма, сигналізацію, склоочисники, освітлення.

Протягом зміни допускається дозаправка техніки маслом

Технічне обслуговування та ремонт тракторів в цьому контексті проводиться через кожні 60 годин роботи машини. До переліку робіт входять наступні операції:

• Очищення від бруду та пилу.
• Візуальна перевірка наявності течі паливно-мастильних матеріалів.
• Усунення підтікання, при необхідності.
• Перевірка кількості масла в картері, доливання до необхідного параметра.
• Аналогічна маніпуляція з холодоагентом в радіаторі.
• Перевірка працездатності освітлення, сигналізації, рульового управління, склоочисників, блокіратора запуску мотора, натягу ремінного приводу і тиску в шинах.
• Контроль стану основної масляної магістралі, герметичності з'єднань і очисників повітря.
• Контроль спритності роторної частини відцентрового масляного фільтра після зупинки силового агрегату.
• Очищення і перевірка клем АБ, закінчень проводки, наявності дистильованої води.
• Ліквідація осаду з фільтрів грубої очистки, конденсату з гальмівних блоків і повітряних резервуарів.
• Мастило всіх частин, що вимагають цій процедурі відповідно до спеціальної мастильної карті.

2.Щозмінне технічне обслуговування тракторів.

Щозмінне технічне обслуговування тракторів (ЩТО) включає зовнішню очистку і перевірку зовнішнього кріплення вузлів, меха­нізмів; усунення підтікання палива, води, електроліту, мастила; перевірку рівня (і дозаправку) масла, палива в картерах, баках, охолоджуючої рідини в радіаторі (електроліту в акумуляторах); перевірку роботи контрольних приладів і механізмів.

Щозмінне технічне обслуговування виконують на початку зміни , під час зміни і в кінці зміни.

На проведення щозмінного технічного обслуговування витрачається не більше 30...50 хв робочого часу. Уважне виконання щозмінного ТО дозволяє своєчасно помітити появу несправності і усунути її в почат­ковий період.

Перше технічне обслуговування (ТО-1) включає операції щозмін­ного технічного обслуговування, додатково виконують операції по заправленню картерів мастилом, мащенню деяких підшипників, вузлів; перевірці стану і догляду за акумулятором, контроль за робо­тою вузлів, догляду за повітроочисником. Після очистки фільтрів грубої очистки масла і реактивної центрифуги перевіряють частоту обертання ЇЇ ротора. Перше технічне обслуговування трактора виконують переважно на польовому стані тракторної бригади, а при значному віддаленні від нього — на місці роботи з виїздом на поворотну смугу. У цьому разі обслуговування здійснюють за допомогою пересувного агрегату тех­нічного обслуговування.

До другого технічного обслуговування (ТО-2) входять операції ТО-1 і додаткові по заміні масла в картері двигуна, мащенню вузлів, очистці і промивці повітроочисника і фільтра тонкої очистки масла. Перевіряють пропускну здатність фільтруючого елемента фільтра грубої очистки масла.

Перевіряють і при необхідності регулюють форсунки на тиск впорскування, зазори клапанів, а також між контактами переривання і електродами свічки запалювання. Регулюють муфту зчеплення і ме­ханізм керування нею, гальма, натяг гусениць.

Перевіряють і регулюють паливну апаратуру. Перевіряють і чистять колектор генератора. Уважно перевіряють стан акумулятора і густину електроліту. При необхідності підтягують всі зовнішні кріплення вузлів трактора.

 

Друге технічне обслуговування виконують в майстерні ПТО.

Трете технічне обслуговування (ТО-3) включає операції ТО-1, ТО-2, а також додаткові роботи по контролю і регулюванню вузлів і механізмів трактора, промивають систему охолодження. Визна­чають технічний стан вузлів і агрегатів машин без їх розбирання. Ви­конують нескладні ремонтні роботи, які не вимагають розбирання трактора.

Огляд двигуна і перевірку його стану здійснюють інженер-механік та майстер наладчик.

Основний контроль двигуна — це гальмова або безгальмова пере­вірка його потужних, швидкісних та екологічних показників.

Виконують перевірку та регулювання вузлів гідросистеми, пере­вірку продуктивності насоса, стана запобіжного клапана, шлангів. Контроль вказаних вузлів провадять на тракторі, використовуючи прилад КИ-1097Б з набором необхідних пристосувань.

Перевіряють стан механізмів системи газорозподілу (спрацювання розподільних шестерень, заглиблення клапанів, пружність клапан­них пружин). Без розбирання механізмів визначають кут змі­щення фаз відкривання та закривання клапанів. Промивають паливні баки основного і пускового двигунів. При необхідності регу­люють підшипники заднього мосту, ходової системи, а також знімають турбокомпресор, чистять, розбирають і промивають його деталі.

Сезонне технічне обслуговування (СТО) здійснюють при переході до осіннє-зимового періоду експлуатації, або навпаки. Виконують такі основні операції. Промивають систему охолодження, провадять чергове технічне обслуговування, перевіряють роботу термостатів, замінюють масло і мастила відповідно до сезону в двигуні, гідравліч­ній системі, агрегатах, вузлах силової передачі і ходовій системі. Відключають масляний радіатор системи мащення двигуна. Заміню­ють фільтрувальні елементи палива (якщо вони відпрацювали більше половини свого строку). Перевіряють стан всіх агрегатів електрооб­ладнання. Регулюють відповідно до сезону робочу напругу реле-регулятора. При необхідності провадять роботи з утеплення кабіни, в систему охолодження заливають рідину з низькою температурою замерзання.

3.Щоденне технічне обслуговування сільськогосподарських  машин

Технічне обслуговування зернозбиральних комбайнів викону­ють у неробочий період доби (вночі або вранці до спаду роси), а спе­ціалізованих комбайнів і сільськогосподарських машин — одночасно з технічним обслуговуванням тракторів, використовуючи пересувні агрегати ТО

Технічне обслуговування під час експлуатаційної обкатки виконують всім новим чи капітально відремонтованим сільськогосподарським машинам з початку їх використання згідно з правилами, викладеними в інструкції з експлуатації. ЩТО здійснюють перед початком зміни, в процесі роботи і після її закінчення.

Для комбайнів і складних машин встановлено ТО-1 з однаковою періодичністю – через кожні 60 год роботи, а ТО-2 через кожні 240 год роботи.

Залежно від конкретних умов роботи комбайнів допускається відхилення від установлених строків ТО-1 і ТО-2 в межах ±20 %.

Технічне обслуговування зернозбиральних комбайнів. Перед транспортуванням комбайна виконують такі роботи: встановлюють на місце кабіну, поручні східців, повітрозабірник радіатора, випускну трубу з ежектором, гідропривод механізму очистки сіток повітрозабірника радіатора і краник радіатора, передні та задні фари, підфарники і задні ліхтарі, вмикач стоп-сигналу і стартер.

Розконсервацію проводять у такій послідовності: видаляють консерваційне масло із зовнішньої поверхні вузлів, знімають форсунки і промивають їх у чистому дизельному паливі, підігрітому до 60...80°, зливають з редуктора пускового двигуна і регулятора паливного насоса дизельне масло до рівня контрольних отворів, заливають через декомпресорний краник пускового двигуна 30...50 г суміші бензину з маслом, відкручують пробку продувного каналу, прокручують колінчастий вал двигуна, поки не стече масло, що є в картері, заправляють основний двигун маслом до рівня верхньої мітки масловимірювача. Перевіряють рівень масла у заправних місткостях комбайна, заправляють паливні баки паливом, а систему охолодження водою, видаляють повітря з паливної системи.

Відключають молотарку і встановлюють важіль коробки передач у нейтральне положення, пускають двигун, перевіряють тиск у системі мащення, обкатують двигун протягом 30...40 хв на різних режимах, перевіряють тиск у шинах коліс, справність ножних і стоянкових гальм зчеплення, рівень гальмової рідини в бачках, системах гальмування і гідро-привода виключання зчеплення.

При русі на поворотах і місцевості з похилом 10° швидкість комбайна не повинна перевищувати 3...4 км/год. У темний час доби забороняється обганяти транспортні засоби.

Технічне обслуговування під час обкатки. При підготовці до обкатки видаляють консерваційне масло. Перевіряють і при необхідності регулюють встановлення пальців, сегментів і затискачів ножа, зазори між витками шнека жатки і днищем її корпуса, пальцями пальчикового механізму і днищем корпуса жатки, билами барабана і декою, установлення мотовила, механізму врівноважування жатки, натяг ланцюга похилого конвейєра, клинопасових і ланцюгових передач комбайна, встановлення днища копнувача, механізм вивантажування копиць, гідроавтоматичну систему закриття копнувача. Перевіряють і при необхідності підтягують з'єднувальні кріплення вузлів комбайна, з'єднання шлангів і трубок гідравлічної та гальмової систем. Усувають зачеплення клавішів соломотряса і граблів соломонабивача за щиток скидання соломи. Перевіряють і забезпечують щільність прилягання перехідного фартуха від похилої камери до днища корпуса жатки (при будь-якому положенні корпуса), бокових металевих щитків до боковий приймальної камери і кожуха корпуса (при будь-якому положенні корпуса жатки), ущільнень корпуса похилої камери до молотарки; ущільнення зернового і колосового гвинтових конвейєрів, кришок люків молотарки, похилої камери зернового і колоскового елеваторів, вивантажувального гвинтового конвейєра, бокових приливів грохота до стінок молотарки. Змащують маточину верхнього і нижнього шківів варіатора жатки, сферичний шарнір шатуна, щічки з'єднувальної ланки ножа. Перевіряють рівень і при необхідності доливають масло в картери основного двигуна,, редуктора пускового двигуна і ведучого моста, корпус паливного насоса і регулятора двигуна, бак гідросистеми; охолодну рідину в радіатор і паливо в бак основного та пускового двигунів; дистильовану воду в акумуляторні батареї. З'єднують клеми акумуляторних батарей і змащують неконтактні частини технічним вазеліном (батареї повинні бути заряджені, вентиляційні отвори прочищені).

Після цього пускають двигун. На холостому ходу перевіряють роботу двигуна, показання приладів і роботу електрообладнання. Перевіряють роботу органів молотарки, лотки і копнувача на малій частоті обертання вала двигуна. Поступово частоту доводять до номінальної. Переконуються в нормальній роботі робочих органів комбайна. Обкатують комбайн на ходу на всіх передачах і з періодичним включенням виконавчих механізмів гідравлічної системи. Перевіряють роботу гальмової системи і нагрівання корпусів підшипників та гальмових барабанів. Під час обкатки стежать за натягом клинопасових і ланцюгових передач, станом з'єднувальних кріплень і кріпленням ведучого шківа привода ходового варіатора.

Після закінчення обкатки через 60 год (при черговому ТО-1) замінюють масло у всіх заправних місткостях і промивають фільтри.

ЩТО. Очищають від пилу, бруду, післяжнивних решток кабіну (фільтр повітроочисника), сітку забірника повітроочисника двигуна, різальний апарат (або підбирач), підбарабання, робочі поверхні клавішів, грохот і решета очистки, каменеуловлювач. Усувають підтікання масла, палива, гальмової і охолодної рідини. Перевіряють зовнішнім оглядом стан і надійність кріплення повітроочисника двигуна, всмоктувальних трубопроводів, різального апарата, гвинтового конвейєра і мотовила (або підбирача). При необхідності доливають масло у картер двигуна, охолодну рідину в радіатор, паливо в баки основного і пускового двигунів. Змащують маточини верхнього і нижнього шківів варіатора жатки, сферичний шарнір шатуна і щічки з'єднувальної ланки ножа. Пускають двигун на холостому ходу, перевіряють його робот)', механізмів керування, вузлів гідросистеми молотарки комбайна, ходової частини і показання приладів, опускання жатки. Після зупинки двигуна перевіряють на слух роботу центрифуги і турбокомпресора. Під час роботи, коли температура охолодної рідини підніметься до 90 °С, включають механізм гідравлічного привода повітрозабірника радіатора. Залежно від культури, що збирають, і умов збирання перевіряють та регулюють положення і частоту обертання мотовила, зазори між витками гвинтового конвейєра й днищем жатки, а також між пальцями гвинтового конвейєра і днищем жатки, зазори між билами барабана і планками підбарабання, частоту обертання барабана вентилятора і положення решіт очистки. Виявлені несправності усувають.

ТО-1. Виконують операції ЩТО і додатково такі. Зливають відстій із паливного бака, бачка пускового двигуна, фільтрів тонкої очистки палива і фільтра-відстійника, очищають і промивають масляний фільтр турбокомпресора, фільтр і сапун гідросистеми, центрифугу, отвори у кришці паливного бака основного двигуна і пробці бачка пускового двигуна, а також пробках банок акумуляторних батарей, окислені клеми акумуляторів і наконечники приводів, змащують неконтактні частини технічним вазеліном. Перевіряють надійність кріплення повітрозабірника, копіювальних башмаків жатки і пальчикового механізму, конвейєрів похилої камери, корпусів підшипників бітерів, молотильного барабана, валів соломонабивача, корпусів підшипників валів соломонабивача, моста ведучих коліс до рами, ведучих коліс до маточини, подовжувача грохота.

Регулюють натяг ланцюгів похилого конвейєра, механізм зрівноваження корпуса жатки, натяг клинопасових і ланцюгових передач, механізм очищення, запобіжну муфту, гідро-автоматичну систему закривання копнувача, дію гальмової системи і зчеплення Молотарки та ходову частину комбайна. Перевіряють рівень електроліту і, якщо це необхідно, доливають дистильовану воду в акумуляторні батареї.

 

ВИРОБНИЧЕ   НАВЧАННЯ

Група № 11

Дата: 23.03.2021 рік

Тема: Щоденне технічне обслуговування  сівалки  СТЗ 3.6

План.

1.Будова і робочий процес  сівалок.

2.Технічне обслуговування рядових сівалок.

 

Сі́валка  — машина, призначена для засівання у ґрунт зерна або мінеральних добрив.

Сівалка, як правило складається з рами, на якій розміщуються насіннєві та тукові ящики, висіваючі апарати, сошники та додаткове обладнання.

Насіннєві ящики призначені для розміщення запасу насіння, зустрічаються різні конструкції — наприклад сівалка може мати один, два або кілька насіннєвих ящиків. В останньому випадку їх кількість, як правило, дорівнює кількості сошників.

Тукові ящики призначені для розміщення запасу мінеральних добрив, що використовують для припосівного внесення. Останнім часом в зв'язку з поширенням дражованого насіння намітилась тенденція відсутності тукових ящиків.

Висіваючі апарати призначені для дозування посівного матеріалу чи мінеральних добрив та подачі їх до сошників (безпосередньо або через насіннєпроводи). Розрізняють кілька типів висіваючих апаратів, зокрема котушкові, котушково-штифтові, чарункові, пневматичні та ін.

 

Залежно від виду тяглової сили, що приводить сівалку в рух, бувають: 

- ручні та кінні сівалки, вже втратили свою актуальність в сучасному землеробстві; 

- тракторні, які в свою чергу поділяються на причіпні та навісні; 

- самохідні сівалки.

На сьогоднішній день в аграрному секторі найбільшого поширення набули тракторні сівалки. За своїм призначенням вони поділяються на: 

- універсальні, які застосовуються для посіву зернових, зернобобових, олійних, технічних культур, кормових трав та ін .; також їх можна задіяти для розкидання мінеральних добрив гранульованої або порошкоподібної форми, вапна; 

спеціальні, які використовуються для посіву культур одного будь-якого конкретного виду (картоплі, буряка, кукурудзи, овочевих культур, льону, бавовни, арахісу і ін.) Або декількох з них;

- комбіновані, оснащені крім насіннєвого апарату туковисівного, завдяки чому можуть здійснювати одночасне внесення в грунт насіння і добрив. 

Також сівалки відрізняються за способом (схемою) посіву, який вибирається в залежності від виду культури, особливостей її вегетації, а також від грунтових і кліматичних умов. Відповідно до цієї класифікації в агрономії розрізняють сівалки: рядові, гніздові або квадратно-гніздові, пунктирні (однозернового або точного висіву), розкидні.

Рядовий - спосіб посіву, при якому насіння з кожного семяпровода висіваються в грунт рівними рядами, на однакову глибину, з точно встановленими міжряддями. На сьогодні це основний спосіб посіву сільськогосподарських рослин. Він підходить як для зернових культур суцільної сівби (звичайний, вузькорядного, перехресний перехресно-діагональний), так і для просапних (широкорядний, стрічковий рядковий). 

Для рядового звичайного посіву ширина міжрядь становить від 10 см до 25 см. Найчастіше цей спосіб застосовується для зернових культур. При значних посівних площах встановлюється ширина міжрядь, рівна 13,5 - 15 см, а крок між насінням в ряду становить не більше 1,5 - 2 см. Щоб забезпечити майбутнім рослинам кращий доступ води, світла, збільшити площу харчування, застосовується також рядовий перехресний посів, коли половину норми насіння сіють уздовж поля, а другу частину - в поперечних рядах. Але такий спосіб має і свої недоліки: збільшення трудовитрат, термінів посіву, перевитрата палива, дворазове проходження трактора, нерівномірність посівів в місцях перетину рядів. Існує також перехресно-діагональний спосіб посіву як один з варіантів рядового перехресного.

Рядовий вузькорядний посів передбачає меншу загущення рослин в рядах (крок між насінням в ряду збільшується до 3 - 4 см), але більш вузьку ширину міжрядь (до 7 - 10 см). При рядовому широкорядних способі ширина міжрядь збільшується до 90 см, за рахунок чого рослини забезпечуються більшою площею живлення. Застосовується цей спосіб для посіву просапних культур (соняшник, кукурудза, картопля, буряк і ін.), Які вимагають додаткової обробки і внесення добрив в період вегетації. 

Стрічковий або рядковий спосіб сівби відрізняється від звичайного рядового тим, що між певною кількістю рядів робиться широке міжряддя (30 - 40 см), що дає можливість проведення підгодівлі, розпушування і додаткових обробок при великій засміченості посівів. Застосовується для таких культур як морква, цибуля, просо, їдальня буряк і деяких видів лікарських рослин. 

Гніздовий (у т. ч. квадратно-гніздовий, шаховий) спосіб полягає в посіві насіння групами, рівновіддаленими один від одного в рядах. Але якщо в простому гнездовом ці групи зміщуються відносно один одного в кожному новому проході сівалки, то в квадратно-гніздовий вони розташовуються строго в вершинах умовних квадратів заданого розміру. Такий спосіб виконується лише фахівцями високої кваліфікації і застосовується нечасто, хоча дозволяє проводити обробку поля в будь-якому напрямку (вздовж рядів і перпендикулярно їм), задіюючи техніку і спеціальні механізми.

Пунктирний або однозерновой посів проводиться спеціальними Широкорядний сівалками точного висіву і забезпечує рівномірні, незагущені сходи, що не вимагає додаткових робіт по їх проріджування. Цей спосіб більш досконалий, ніж рядовий. Застосовується для висіву кукурудзи, буряків та інших культур.

За своєю конструкцією все сівалки схожі. Вони оснащені такими основними вузлами і елементами як: бункер для зберігання посівного матеріалу (насіння), висіваючий апарат, семяпроводи, сошники і закладаючі пристосування. Але разом з тим сівалки відрізняються за типом сошників (дискові, лемішного типу, катки бороздообразующіе), виду семяпроводов (трубчасті, воронкоподібні, гофровані, спірально-стрічкові, спірально-дротові), принципу дії дозуючих апаратів (механічний, пневматичний) і інших особливостей пристрою .

При виборі потрібної моделі посівного агрегату слід враховувати його надійність в експлуатації, продуктивність, якість і точність виконання посіву, простоту і економічність в обслуговуванні. 

2. Технічне обслуговування сівалки.

Що включає технічне обслуговування зернових сівалок

Правила діагностики і ремонту техніки для посіву строго регламентовані і описані виробниками обладнання. Огляд сівалки проводиться тільки після її установки на твердому грунті, при підйомі домкрат розміщують в спеціально позначених на рамі місцях. Коли проводять огляд гідросистеми, двигун трактора зупиняють, з системи стравлюють тиск. Якщо потрібно підйом або вилучення важких вузлів, для цього використовують спеціальну підйомну техніку.

Розглянемо основні процедури, які включає техогляд.

Перевірка перед обкаткою:

видалення лепьохіна мастила;

оцінка щільності кріплення всіх вузлів і натягу ланцюгів;

перевірка зчеплення з трактором;

підкачка шин до оптимального тиску;

мастило частин відповідно до таблиці мастила.

Що перевірити при обкатці:

робота обертових елементів;

герметичність гідросистеми.

В ході огляду техніки можуть бути виявлені різні несправності. Ось найпоширеніші порушення, які вимагають заміни або ремонту вузлів

дискові сошники. Збільшення зазору між лезами дискових сошників більше 0,5 см, руйнування вкладишів;

висіваючі апарати. Вигин квадратного валу, поломка фланця, рифів котушки і корпусу;

ходова частина. Знос поверхні вала і виступів пористого диска до товщини 15 мм;

механізм передачі. Подовження ланцюга, поломка цапф і гачків, поломка зубів зірочок.

Всі роботи по ремонту або заміні вузлів на аналогічні оригінальні повинні виконуватися відповідно до техніці безпеки.

Як часто слід проводити техогляд посівного пристрої

Дотримання термінів діагностики і ремонту устаткування є запорукою якості його роботи.

Періодичність технічних робіт:

при експлуатаційної обкатці & ndash; після розконсервації у споживача 1 раз;

щозмінний  через кожні 10 годин;

перед початком посівного сезону в весняні та осінні місяці;

при зберіганні; після закінчення сезону посіву.

В виконанні перевірки важлива систематичність, тому результати кожного огляду необхідно записувати в спеціальному журналі.

Обслуговування техніки для посіву вимагає періодичної заміни витратних матеріалів і запчастин оригінальними. Купити матеріали, призначені для своєчасного відновлення працездатності сільгосптехніки, ви зможете в інтернет-магазині Козацький Край. Ми є постачальниками якісних запчастин для тракторів , посівної техніки та іншого сільськогосподарського обладнання. Замовити оригінальні запчастини для комбайнів і інші матеріали можна з будь-якої точки України. В інтернет-магазині передбачений прийом різних форм плати і доставка замовлень надійними поштовими компаніями

Перевірка щомісяця:

видалення пилу, бруду, залишків рослин;

підтяжка всіх кріплень;

видалення бруду, добрив і залишків рослин з складальних одиниць;

перевірка гідросистеми.

Обслуговування перед постановкою на зберігання:

видалення сміття, грунту і рослин;

видалення залишків добрив з зернотукових ящиків, апаратів для висівки, семяпроводов;

промивка робочих вузлів і сушка стисненим повітрям;

ремонт або заміна зношених елементів на нові деталі для сівалки ;

огляд дискових сошників;

очищення втулочно-роликових ланцюгів;

мастило підшипників згідно з таблицею;

демонтаж, очищення і обробка солідолом страхувального троса, розміщення на зберігання;

зняття і очищення трубок семяпроводов, розміщення на дерев'яних стелажах для зберігання;

розміщення сівалки на підставці;

закриття дахів зернотукового ящика.

Під час техогляду вкрай важливо приділяти увагу мастилі. Недостатня кількість мастильних матеріалів призводить до швидкого зносу вузлів. Також необхідно перед початком роботи і протягом посіву кожні 2 години перевіряти затяжку різьбових з'єднань

 

ВИРОБНИЧЕ  НАВЧАЧАННЯ

Група№ 11

Дата :16.03.2021 рік

Тема: ТО культиватора.Будова і дефектування робочих органів культиватора

                                                   План.

1.Будова культиватора  і його різновиди.

2. Підготовка культиватора до роботи

3.Технічне обслуговування культиватора.

 

1.Будова культиватора  і його різновиди.

 

Культиватори

Агротехнічний захід, який забезпечує кришіння, розпушування і часткове перевертання ґрунту, а також повне знищення бур’янів і вирівнювання поверхні поля, називається культивацією. Виконують її культиваторами. Якщо ґрунт розпушують без перевертання на глибину понад 12 см, такий обробіток називають глибоким розпушуванням і виконують його культиваторами-плоскорізами або чизель-культиваторами.

За призначенням розрізняють культиватори для суцільного обробітку ґрунту (парові), міжрядного обробітку ґрунту (просапні) і для обробітку ґрунтів, що підлягають вітровій і водній ерозії.

До культиваторів для суцільного обробітку ґрунту належать парові культиватори, призначені для догляду за парами і передпосівного обробітку ґрунту; культиватори-плоскорізи для розпушування полів, вкритих стернею, на глибину до 16 см; штангові культиватори для знищення кореневищних бур’янів; культиватори-розпушувачі, а також садові і лісові культиватори.

Культиватор складається із середньої рами, лівого й правого крил, механізмів повороту крил, механізмів підйому середньої рами та бічних крил у транспортне положення, робочих органів (гряділів), опорних коліс, зчіпки з талрепом, гідросистеми, механізмів регулювання глибини обробітку, а також високозубчастої борони.

Середня рама є основною несучою частиною культиватора. Це зварна конструкція прямокутної форми, виготовлена із труб перерізом 100 x 100 мм. До двох поздовжніх балок приварено упори коліс із нарізними втулками, в які вгвинчуються регулювальні гвинти, призначені для встановлення глибини культивації.

До середньої рами шарнірно приєднані ліве й праве крило, кожне з яких містить безпосередню раму крила, ходову частину та механізм регулювання глибини обробітку.

Механізм повороту крил призначено для їхнього опускання в робоче положення або підйому в транспортне. Він містить два гідроциліндри, які з'єднують середню раму й бічні крила. Після підйому крил у транспортне положення вони фіксуються спеціальною гвинтовою стяжкою (для культиватора КПС-КПЕ 7.1) або за допомогою фіксуючих пальців (для культиватора КПС-КПЕ 9.5).

Механізм підйому середньої рами та бічних крил призначено для переведення культиватора із робочого положення в транспортне або навпаки. Механізми розміщені в трьох місцях: один — на середній рамі та два — на рамах крил.

Механізм підйому культиватора складається з вала з двома важелями, в яких встановлено осі коліс і гідроциліндр, що надає руху механізму. Фіксація гідроциліндра в транспортному положенні здійснюється за допомогою спеціального гвинтового упора. Зчіпка слугує для приєднання культиватора до трактора. Це металоконструкція, на якій встановлено талреп, колектор для гідророзводки та від'ємну сергу. Високозубчаста борона призначена для подрібнення, розпушування й вирівнювання грунту під час культивації. Водночас вона вичісує бур'яни. Борона складається з трьох секцій. Кожна секція містить дві балки, що несуть на собі по дві щоки, до яких прикріплено безпосередньо раму борони зі скребками.

Обидва варіанти оснащення культиватора (КПС-КПЕ) — на одній і тій самій конструкції рами, різняться вони лише начепленням гряділів. Культиватор може бути використаний як паровий КПС під час начеплення на нього гряділів із лапами з шириною захвата 430 мм і призначений для парового й передпосівного обробітку грунту з одночасним боронуванням після оранки під висівання зернових і технічних культур. Культиватор може бути використаний як важкий КПЕ під час начеплення на нього гряділів із лапами з шириною захвата 410 або 500 мм. Він призначений для основного й передпосівного обробітку грунту з одночасним боронуванням і збереженням на поверхні стерні та інших пожнивних решток, щоб протистояти вітровій і водній ерозії та зберегти вологу. Культиватори серії КПС-КПЕ випускають різної ширини захвату (таблиця). Усі вони мають здебільшого однакову будову й різняться тільки деякими конструкційними особливостями.

Різновиди культиваторів

Культиватори КШН-6 і КШН-12 відносяться до секційним широкозахватних машин. За призначенням вони подібні з культиватором КПС-4.

Культиватор КШН-12 складається з центральної , двох середніх II  і двох крайніх   секцій, з'єднаних між собою шарнірно. У робочому положенні секції розташовують в одній площині. Центральна секція спирається на спарені колеса , а крайні секції - на колеса . Для транспортування культиватора на далекі відстані крайні і середні секції гідроциліндрами  1 до 4 повертають щодо центральної - і розташовують вертикально. На секціях встановлюють у три ряди універсальні лапи  шириною захвату 330 мм або рихлительние лапи на пружних підвісках, пружинну боронка  або прутковий каток. Глибину ходу всіх лап змінює обертанням гвинта регулятора 6, окремих лап - перестановкою стійки в власниках. Ширина захоплення культиватора КШН-12 - 12 м, КШН-6 - 6 м.

Культиватори КШП-8 і КПЗ - 9,7

Культиватори КШП-8 і КПЗ - 9,7 застосовують для передпосівної обробки грунту з подрібненням на глибину 6 ... 12 см і вирівнюванням поверхні, а також для обробки парів. Машини секційні, що складаються, забезпечені розпушувальними лапами 22 на S-образних стійках, розставленими в чотири ряди, вирівнює брусом 16, пруткових катками 23 або дубовими 9 боронками. На вологих і важких грунтах використовують зубові боронка, на легких грунтах - катки.

Культиватор КШП-8 агрегатують з тракторами МТЗ-80 і T-150K. Ширина його захоплення 8 м, робоча швидкість 7 ... 12 км / год. Ширина захоплення КПЗ - 9,7 - 9,7 м, продуктивність 8,7 гач, продуктивність 2,8 гач, робоча швидкість до 6 км / год.

2. Підготовка культиватора до роботи

Уніфікований культиватор КПС-4, що випускається в причіпному та навісному варіантах, може агрегатуватися з різними тракторами. Один культиватор агрегатується з тракторами класу тяги 14 кH, причому навісний варіант культиватора обладнаний автоматичною зв'язкою CA - I.

Два-три причіпних культиватора КПС-4 із зв'язкою СП-II або СП-16 агрегатуються з тракторами класу тяги 30 кН. Чотири-п'ять культиваторів КПС-4 із зв'язкою СП-20 агрегатуються з тракторами класу тяги 50 кН.

Підготовка трактора МТЗ-80 до роботи з одиночним навісним

культиватором полягає в установці колії передніх і задніх коліс, перевірці тиску повітря в шинах і у відповідній налагодження навісної системи. Тиск повітря в шинах передніх коліс повинне бути 0,17 МПа, а задніх - 0,1 МПа. Навісну систему трактора, якщо він до цього працював з причіпними машинами, готують наступним чином. Знімають поперечину причіпного пристрою, встановлюють і закріплюють подовжувачі поздовжніх тяг. З'єднують вертикальні розкоси, довжина яких повинна бути дорівнює 515 мм, з нижніми подовжніми тягами через прорізи вилок. До відмови загортають болти в кронштейни стяжок натяжних ланцюгів. На нижні тяги механізму навішування і верхню регулювальну тягу встановлюють рамку автоматичної зчіпки СA-I. Трактор подають заднім ходом до культиватора і вставляють рамку, встановлену на тягах навіски трактора, в замок на культиваторі. Включають важіль розподільника на підйом і кріпляють фіксатор. Регулюють стяжними гайками натяг обмежувальних ланцюгів так, щоб кінці поздовжніх тяг при погойдуванні відхилялися від середнього положення не більше ніж на 20 мм у кожну сторону, а рама культиватора були перпендикулярна поздовжньої осі трактора.

Підготовка трактора до роботи з одиночним причіпним культиватором або з кількома культиваторами, з'єднаними зчіпкою, полягає в переналагодженні навісної системи в причіп. Для з'єднання двох культиваторів в один агрегат бічні секції зчіпки СП-16 відокремлюють від центральної. На брусі центральної секції розмічають місця приєднання культиваторів вправо і вліво від середини бруса і встановлюють причіпні планки. На
передньому кінці СНІЦ зчіпки СЛ-1б встановлюють причіп між
щоками так, щоб отвір для з'єднання з трактором знаходилося в нижньому положенні, і фіксують причіп пальцями зі шплинтами.

При підготовці зчіпки СП-11 до роботи з двома культиваторами з бруса знімають прістазкі з гнучкими розтяжками і повідці для приєднання борін. Колеса зчіпки встановлюють на колію 3500 мм, тобто кожне колесо має відстояти від центру бруса, на 1800 мм. Розставляють причіпні планки так само, як і на центральному брусі сценки СП-16. Для роботи з трьома культиваторами розгортають бічні крила зчіпки СП-16 і з'єднують їх з центральною секцією. Потім розмічають місця для причіпних планок: одна в центрі, а дві інші на відстані 4 м від центру вправо і вліво. Для роботи з чотирма-п'ятьма культиваторами застосовують зчеплення СП-20. Відстані між точками причепів на брусах зчіпки розмічають через 4 м.

Для складання агрегату культиватори встановлюють на рівній майданчику так, щоб причепи їх були на одній лінії, а відстань між кінцями передніх брусів рам було 80 ... 100 мм. Культиватори з'єднують шарнірами, підвозять зчеплення і з'єднують з причепами культиваторів. Виносні гідроциліндри встановлюють на культиваторах і підключають до гідросистеми трактора через розривні муфти. Підключення виконують за однопроводной схемі тільки на підйом.

Першу культивацію зазвичай виконують упоперек основного обробітку, всі наступні культивації проводять впоперек попередньої. Метод руху агрегату найчастіше човниковий. Перекриття між змінними проходами агрегатів не повинно перевищувати 15 см.

Якщо фактична глибина ходу лап відрізняється від заданої більше, ніж на ± 1 см, коригують глибину ходу гвинтовими механізмами, коліс; якщо окремі лапи йдуть на меншу глибину і при цьому виходять високі гребки - лапи заглиблюють поджатием пружин натискних штанг. При різній глибині ходу переднього і заднього рядів лап переставляють причіп скоби на косинці СНІЦ культиватора. У навісного культиватора для вирівнювання глибини ходу, лап переднього і заднього рядів змінюють довжину центральної тяги навіски.

3.Технічне обслуговування культиватора.

До групи ризику відносяться, передусім, робочі органи культиваторів, сівалок, плугів. У міжсезонні вони не консервуються, тому вірогідність окислення і появи осередків корозії висока.

Полімерні, гумові і лакофарбові покриття сільськогосподарських машин і агрегатів у процесі експлуатації піддаються впливу:

• УФ випромінювання;
• озону;
• перепадів температурного режиму.

Проблеми, що найчастіше виникають при експлуатації :

• знос, який призводить до затуплення і деформації робочих органів (наприклад, що відповідають за розпушування);
• перекіс або інші деформації окремих частин рами;
• знос осей і втулок;
• поломки підйомних механізмів, сполучного шарніра, що управляє колесами блоку.

Ремонт робочих органів культиватора

Дефекти робочих органів: знос, злом, згин, зкручення, перекос, руйнування зварювальних швів.

-Затуплене лезо лапи заточити на обдірочно-шлифувальному верстаті, переміщуючи лапу від носка до п’ятки і обратно.

-Лапу з невеликими зігнаннями виправити ударами молотка на рівній плиті або за допомогою преса, з послідуючою перевіркою лапи за шаблоном або недеформованою лапою.-Зношування леза лапи культиватора (у випадку значного зносу, затуплення, тріщин та сколу металу):

Виготовити змінну заготовку леза у відповідності до профілю лапи;

З’єднати заготовку зі зношеною лапою за допомогою заклепок або приваркою. У випадку з’єднання заготовки з лапою заклепками, змінну заготовку закріпити на п’ять потайних заклепок діаметром 5 мм. Після закріплення змінну лапу загартувати в воді, нагріваючи до 8200С. Лапи зі сталі 70Г закалюють в маслі.

- Зношування носку лапи культиватора:

Виготовити накладку з вибракованих сегментів жаток або косилок;

Виконати приварку сегмента на носок лапи культиватора;

Після приварки накладку з тильної сторони наплавити газовою зваркою шар сормайта №1 товщиною 0,7 – 1,0 мм;

Після наплавки зачистити напливи та виконати затосування леза на наждачно-шліфувальному верстаті;

Виконати правку зігнутих та скручених стояків лап в нагрітому стані.

Ремонт зубової борони

Основні дефекти зубової борони: розхитування і деформація рами, згин і розхитування зубів, затуплення зубів.

Методом опробування вручну перевірити стан зубової борони на предмет розхитування рам та зубів;

Викрутити гайки кріплення зубів до рами, від’єднати зуби від рами;

Перевірити на згин та скручування раму та зуби борін на контрольній плиті;

У випадку великого згину рами її необхідно розібрати, після чого її планки виправити в холодному стані на ковальні за допомогою молотка з послідуючою перевіркою прямоленіності на контрольній плиті або за допомогою повір очної лінійки довжиною 100 см;

Згин зубів борони перевірити і правити аналогічно;

Затуплені та зношені зуби борін відновити відтяжкою, проковкою з нагрівом ковальським способом;

Після відтяжки робочу частину зуба нагріти до 820 – 8400С и загартувати в воді (температура води повинна бути 30 – 350С). Хвостовик зуба з різьбою не закалюють;

Зібрати раму з відремонтованих планок;

Зуби борін закріпити в рамі так, щоб ребро зуба стояло по ходу борони (а у зубі з полосової сталі – вузькою гран’ю).